Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ds.knu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3931
Назва: Policy of tcarism and Soviet leadership concerning the ethnic germans during the First and the Second World War
Інші назви: Політика царизму і радянського керівництва щодо етнічних німців часів Першої та Другої світових воєн
Автори: Kadol, Oleksandr
Кадол, Олександр Миколайович
Кадол, Александр Николаевич
Ключові слова: етнічні німці
Друга світова війна
фольксдойче
антинімецька кампанія
воєнна політика
Перша світова війна
Дата публікації: 2019
Видавництво: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка
Бібліографічний опис: Kadol O. Policy of tcarism and Soviet leadership concerning the ethnic germans during the First and the Second World War / O. Kadol // East European historical bulletin. – Drohobych, 2019. – Iss. 10. – P. 111–117. Ref.: 117. – DOI: 10.24919/2519-058x.10.159175.
Короткий огляд (реферат): Мета дослідження – проаналізувати політику Російської імперії та Радянського Союзу щодо етнічних німців у ході двох світових воєн. Методологія роботи базується на принципах історизму, системності, науковості, об’єктивності, а також на використанні загальнонаукових та спеціально-історичних методів і на теоретичному підґрунті сучасної історіографії, згідно з якою Перша і Друга світові війни розглядаються як дві фази однієї історичної події. Означений підхід відкриває перед дослідниками нові можливості як у генерації ідей, так і в площині фактологічного відтворення минулої війни. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в історіографії здійснено пошук історичних паралелей між антинімецькими кампаніями щодо цивільного населення, що мали місце у час двох світових воєн. Це дало можливість проілюструвати неприпустимість колективних звинувачень у колабораціонізмові за етнічною ознакою. Висновки. Численні депортації етнічних німців (1915) пояснювалися декларативними цілями – унеможливити їхнє потрапляння до лав армій противника під час відходу царської армії. Найбільшою відмінністю політики в «німецькому питанні» 1914–1915 рр. від подій 1941–1942 рр. є те, що дії царського уряду безпосередньо залежали від бойових невдач російської армії. До початку Другої світової війни жертвами репресій, окрім німців, були українці, росіяни, поляки та ін. народи; офіційно цей бік репресій владою не пропагувався. Упритул до 1941 р. такі репресивні акції мали класовий характер. Депортація німецького населення часів Другої світової війни мала суцільно етнічний характер і була проведена як превентивний захід. Лише радянські органи безпеки в мирний час вдалися до обмежень прав на життя і прямого фізичного знищення етнічних німців. Зазначено, що острах царизму й радянського керівництва перед п’ятою колоною в роки війни зіграв вирішальну роль у долі німецької етнічної меншини. Наголошено, що в надзвичайних умовах (війна, окупація, політика тотальної уніфікації некорінних народів) правляча влада тяжіє до практики використання етнічного образу ворога. Тому цілком логічне риторичне запитання: хто вони, німецькі колоністи, німецькі біженці, німецькі спецпоселенці й українські фольксдойче, як не «свої» зручні вороги?
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://doi.org/10.24919/2519-058x.10.159175
http://ds.knu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3931
ISSN: 2519-058Х
Розташовується у зібраннях:Кафедра професійної та соціально-гуманітарної освіти
Наукові статті



Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.