Інженерія програмного забезпечення: перші 50 років становлення та розвитку

Abstract

У статті проаналізовано основні етапи розвитку інженерії програмного забезпечення (ІПЗ). На основі аналізу матеріалів перших конференцій з ІПЗ (1968-1969 рр.) визначено, як криза програмного забезпечення спонукала науковців та практиків об’єднати зусилля для формування інженерного підходу до програмування. Окреслено відмінності професійної підготовки фахівців з ІПЗ. Виокремлено фундаментальні складові підготовки майбутніх інженерів-програмістів. Розглянуто еволюцію підходів до проектування, впровадження, тестування та документування програмного забезпечення. Виокремлено системні наукові, технологічні підходи і методи до проектування та конструювання комп’ютерних програм. Аналіз історичних етапів розвитку ІПЗ показав, що незважаючи на загальне визнання важливості застосування при розробці програмного забезпечення математичного апарату логіки, теорії автоматів та лінгвістики, воно створювалась емпіричним способом без його використання. Фактором, що змусив програмістів-практиків звернутися до математичних основ ІПЗ, є зростання складності програмного забезпечення та нездатність емпіричних підходів до його розробки та управління впоратися з нею. У професійній підготовці інженерів-програмістів виділено проблему швидкого застарівання технологічного змісту навчання, розв’язання якої полягає у його фундаменталізації через виокремлення базових основ галузі. Визначено, що опанування основ комп’ютерних наук (інформатики) є фундаментом професійної підготовки з ІПЗ.