Визначення електричних параметрів асинхронних електродвигунів у процесі післяремонтних випробувань

Abstract

Мета роботи: Підвищення якості ремонту та забезпечення енергоефективної експлуатації асинхронних електродвигунів шляхом удосконалення методик та апаратно-програмних засобів точного визначення їхніх електричних параметрів під час післяремонтних випробувань, а також експлуатаційної надійності асинхронних електродвигунів шляхом удосконалення методик та алгоритмів експериментального визначення їхніх електричних параметрів під час післяремонтних випробувань, що дозволяє гарантувати відповідність відновленої машини номінальним енергетичним характеристикам. Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі завдання: Проаналізувати чинні стандарти (ДСТУ, IEC, IEEE) щодо методів випробувань обертових електричних машин після капітального ремонту (перемотування, заміна підшипників, відновлення активної сталі). Проаналізувати вплив технологічних операцій ремонту (зокрема, переобмотування статора та випалювання старої ізоляції) на зміну активних та індуктивних опорів, а також на магнітні властивості осердя. Дослідити вплив технологічних процесів ремонту (наприклад, термічного випалювання старої обмотки) на зміну магнітних властивостей осердя та геометрії пазів статора. Дослідити класичні та сучасні інструментальні методики проведення досліду неробочого ходу та досліду короткого замикання (загальмованого ротора) для асинхронних машин різної потужності. Розробити математичні алгоритми ідентифікації параметрів Т-подібної та G-подібної схем заміщення асинхронного двигуна на основі даних дослідів холостого ходу та загальмованого ротора. Розробити методику ідентифікації параметрів Т-подібної та Г-подібної схем заміщення асинхронного двигуна на основі даних, отриманих під час стандартних післяремонтних тестувань. Обґрунтувати структуру автоматизованого випробувального стенду, що мінімізує вплив людського фактору на точність фіксації електричних величин. Оцінити вплив температурного фактора на похибку визначення активного опору обмоток та обґрунтувати методи приведення виміряних значень до розрахункових робочих температур. Оцінити можливості сучасних методів бездатчикової ідентифікації параметрів (інверторного тестування) для верифікації даних перед введенням двигуна в експлуатацію. Сформулювати практичні рекомендації щодо впровадження автоматизованих стендів для післяремонтних випробувань, які дозволяють знизити людський фактор та підвищити точність вимірювань.