СИСТЕМА ІНСТИТУЦІЙНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ВСТАНОВЛЕННЯ ОБМЕЖЕНЬ У ВИКОРИСТАННІ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ

Abstract

У роботі досліджено систему інституційного та правового регулювання процесу встановлення обмежень у використанні земельних ресурсів. Актуальність теми зумовлена необхідністю забезпечення раціонального землекористування, охорони земель, дотримання містобудівних та екологічних вимог, а також підвищення ефективності управління земельним фондом в умовах сучасних реформ. Метою дослідження є аналіз нормативно-правових та інституційних механізмів встановлення обмежень у використанні земель, виявлення проблем їх функціонування та обґрунтування напрямів удосконалення. У процесі роботи розглянуто чинну законодавчу базу у сфері земельних відносин, проаналізовано систему органів державної влади та місцевого самоврядування, що забезпечують реалізацію обмежень, а також досліджено механізми державного контролю та моніторингу земель. Особливу увагу приділено застосуванню сучасних геоінформаційних технологій у процесі контролю за використанням земельних ресурсів. Встановлено, що ефективність функціонування системи значною мірою залежить від рівня міжвідомчої координації, цифровізації управлінських процесів та узгодженості нормативно-правових актів. У результаті дослідження виявлено основні проблеми, серед яких фрагментарність законодавства, недостатній рівень цифрової інтеграції, обмежена ефективність контрольних механізмів та недостатня взаємодія між інституціями. Запропоновано напрями вдосконалення системи, що передбачають гармонізацію нормативної бази, розвиток ГІС-технологій та підвищення інституційної спроможності органів управління земельними ресурсами. Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення системи державного управління у сфері земельних відносин, підвищення ефективності контролю за використанням земель та забезпечення сталого розвитку територій.