Дослідження екологічної безпеки життєвого циклу підприємства для природних та селітебних ландшафтів (на прикладі сміттєперероблюючого заводу)

Abstract

Щорічно на території нашої держави утворюється 11–13 мільйонів тон побутових відходів (ТПВ). У перерахунку на одного жителя кожного року кількість відходів складає приблизно 300 кг, при цьому відходи, що утворились у містах, різко відрізняється від видів та кількості накопичення сміття в сільській місцевості. Збільшення кількості новостворених відходів є наслідком покращення рівня життя, враховуючи чітку залежність між зміною показників ВВП та кількості сміття, що при цьому утворюється. На теперішньому етапі, рівень утилізації, або вторинного використання ТПВ в Україні становить від 3 до 8%, при значенні аналогічного показника для ЄС приблизно рівному 60%. Доля сміття, яке підлягає похованню у полігони, та нерегламентовані для складування відходів ділянки, в країні перевищує 90%. За офіційними даними площа земель, зайнятих полігонами та звалищами, наближається да 10 000 га, а кількість звалищ, в тому числі несанкціонованих, складає 6 700, але реальні цифри можуть перевищувати наведені розрахунки у декілька разів. Проте, за даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житловокомунального господарства України, існує необхідність додаткового створення не менше ніж 626 полігонів для розміщення твердих комунальних відходів. Основними негативними впливами від новостворених сміттєвих полігонів є відведення під них все нових і нових земель, виділення парникових газів та інших шкідливих речовин. Виділені небезпечні сполуки через атмосферу забруднюють усі прилеглі ділянки, негативно впливаючи на ґрунти, гідрографічні об’єкти, ґрунтові води, пригнічуючи життєдіяльність фітоценозів, фауни, веде до погіршення умов існування людини в прилеглих населених пунктах. Відсутність селективного збирання та утилізації відходів, що становлять потенційну небезпеку для середовища та людини, збільшує імовірність потрапляння токсикантів у оточуюче середовище. Останнім часом на перший план у справі поводження з відходами все частіше виходить економічна складова, яка формує основу державного регулювання. Відсутність національної стратегії у даному питанні призводить до суттєвих економічних збитків. Дані ПРООН3, свідчать, що на момент 2011 року можливий дохід від повторної переробки паперу склав 180 млн грн, метолобрухту — 225 млн грн, поліетилену та інших полімерів — 740 млн грн щороку. За умови утилізації з застосуванням методу інсинерації відходів та отримання електричної або теплової енергії, ефективність такої переробки може досягти 1,3 млрд грн (дані 2011 року). З початку нового тисячоліття, законодавчими органами України було створено декілька нормативних документів, що покликані регулювати політичні аспекти в області поводження з відходами, а також забезпечення виконання наступних пунктів – зменшення забруднення НПС та зростання енергоефективності при використанні ресурсів. Найбільш вагомими з них є: • Закон України «Про відходи»; • Програма поводження з ТПВ; Ці документи мають за мету модернізацію існуючої в країні системи переробки сміття та зменшення кількості новоутворених відходів. Також законом проголошена заборона складування у полігони тих відходів, які не були попередньо відсортовані та перероблені. Нові регламентні документи покладають обов’язок з організації сортування сміття на органи місцевого врядування. За порушення правил з боку населення передбачена система адміністративних покарань у вигляді штрафів. Також Кабміном прийнято рішення щодо надходження компенсацій при вторинній переробці пакування. Запроваджено принцип відшкодування збитків, нанесених природі, самим забруднювачем, а також розроблено систему екологічного оподаткування. Розвиток інфраструктури, направленої на утилізацію та переробку сміття, покликані вивести країну на показники нормативів, що застосовуються зараз у Європейському Союзі, як один з компонентів на шляху до Євроінтеграції.