Аналіз стану та тенденції в науковому забезпеченні гірничотехнічної рекультивації порушених гірничими роботами територій

Abstract

Актуальність теми. Нині щонайменше 75% від загального обсягу твердих мінеральних ресурсів видобувається відкритим способом. Цей спосіб видобутку корисних копалин поряд із високою ефективністю має один істотний недолік – порушення земної поверхні. Їх загальна площа становить понад 1145,2 тис. га і має тенденцію до зростання [1]. Основна частка порушень припадає на залишкові кар'єрні виробки та зовнішні породні відвали. Тому одним з головних завдань відновлення довкілля є рекультивація порушеної поверхні. Існуюче земельне законодавство вимагає від підприємства, що розробляє родовище, приводити порушені землі у прийнятний для народного господарства стан. У зв'язку з цим для підприємства економічно вигідним вирішенням цього завдання є поєднання завершальних етапів відпрацювання кар'єру з проведенням заходів щодо гірничотехнічної рекультивації. Враховуючи, що нижні горизонти кар'єрів зазвичай обводнені, так само як і корисні копалини, а для його видобутку в таких умовах дуже часто застосовуються засоби гідромеханізації, отже, відпрацьовані кар'єри доцільно перетворювати на водойми. При цьому необхідно забезпечити стійкість техногенного ландшафту, мінімум обсягів робіт та обґрунтувати економічну технологію будівництва водно-рекреаційних зон. З урахуванням викладеного аналіз стану та тенденції в науковому забезпеченні гірничотехнічної рекультивації порушених гірничими роботами територій є актуальним науковим завданням, що має велике практичне значення для ліквідації негативних впливів відкритих гірничих робіт на навколишнє середовище.