Освіта в добу глобалізації: від полікультурності до міжкультуралізму

Abstract

Глобалізація, а разом з нею транснаціоналізм та універсальність, ще не одержали перемогу планетарного масштабу. Збереження ж національної ідентичності з одночасним «читанням» інших культур, з формуванням світоглядних основ міжкультуралізму як принципу, що передбачає гнучкість, толерантність і дозволяє запобігати міжнаціональним конфліктам, повинно бути першочерговим завданням національних систем освіти. Можна стверджувати, що освітяни сучасної Європи, враховуючи досвід полікультурного буття, зосередили свою увагу, по-перше, на необхідності навчити людину боротися з нетерпимістю на основі усвідомлення взаємозалежності країн, прагнення до досягнення міжнародної єдності і взаєморозуміння; по-друге, на вихованні толерантності у відносинах між спільнотами, поваги до прав людини, миру, злагоди і демократичних цінностей; по-третє, на формуванні національної ідентичності засобами вивчення рідної мови, фольклору, традицій та звичаїв, вихованні патріотизму у взаємодії з загальнолюдськими цінностями. Проблема єдиного концептуального підходу до окреслених завдань може бути вирішена і вирішується виключно на основі міжкультуралізму освіти. Врахування та використання досвіду освітянської діяльності європейців є, на нашу думку, необхідним кроком у досягненні соціально-економічної, політичної та культурної стабільності й демократичності у процесі побудови міжнародного співтовариства.