Homo viator vs. людина вкорінена в католицькому екзистенціалізмі Габріеля Марселя

Abstract

Представлені результати соціально-філософського дослідження проблеми людини в католицькому екзистенціалізмі Габріеля Марселя. Підкреслюється, що на відміну від традиційної спрямованості релігійної філософії на покірний послух людини Богові, мислитель віддає перевагу особистому пошуку людини і створенню власного духовного світу. Обґрунтовано думку Г. Марселя про необхідність євангелізації душі як шляху подолання антропоцентризму і ствердження екзистенціалів свободи, братства, любові, надії, рівності, що є основою буттєвої вкоріненості людини. З’ясовано, що сутність людини Г. Марсель вбачає в образі homo viator – особи вкоріненої не локально, а онтологічно, яка долає свій шлях до Бога, набуваючи трагічну мудрість.