Управління міцністю бетону модифікованими поверхнево-активними речовинами

Abstract

У роботі на основі аналізу літературних даних визначена мета досліджень, яка полягає у встановленні впливу наномодифікаторів, а саме колоїдних поверхнево-активних речовин, модифікованих вищим спиртом, на величину міцності дрібнозернистого та реакційно-порошкового бетону і швидкість її формування. Основою досліджень стали відомі наукові положення, які ґрунтуються на тому, що хімічні процеси гідратації портландцементу забезпечують формування міцності бетону при стиску. У роботі було вивчено вплив колоїдних розчинів, які складаються із суміші поверхнево-активної речовини, яка може утворювати міцели, і модифікатора – вищого спирту. Особливістю досліджень, представлених у роботі, є вивчення одночасного впливу поверхнево-активних речовин, які утворюють міцели, та вищого спирту на зміну міцності дрібнозернистих та реакційно-порошкових бетонів. У процесі досліджень встановлено, що означені міцелоутворюючі поверхнево-активні речовини та застосовані вищі спирти змінюють характер формування міцності бетонів, що призводить до збільшення її величини. Характер зміни міцності бетону під впливом застосованих поверхнево-активних речовин та вищих спиртів залежить від їх кількості в бетоні. Проведеними дослідженнями встановлено особливості впливу на міцність при стиску бетону модифікованої поверхнево-активної речовини, яка являє собою дисперсну систему «вищий спирт – міцелоутворююча поверхнево-активна речовина», залежно від кількості вищого спирту і кількості міцелоутворюючої поверхнево-активної речовини в бетоні. Завдяки каталізу механічна міцність бетону підвищується на 120–190% порівняно з бетоном, який не містить дисперсну систему «вищий спирт – міцелоутворююча поверхнево-активна речовина». Доведено, що для управління процесами тужавіння цементу й формування міцності штучного каменя, який отримують у процесі гідратації цементу, можна використовувати каталітичний ефект, застосовуючи модифіковану вищим спиртом колоїдну поверхнево-активну речовину, тим самим підвищуючи абсолютну величину міцності при стиску бетонів, зокрема дрібнозернистих.