РОЗРОБКА МЕТОДИКИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ВСТАНОВЛЕННЯ МЕЖ ТЕРИТОРІЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ, ОБМЕЖЕНЬ У ВИКОРИСТАННІ ТА ЇХ РЕЖИМОУТВОРЮЮЧИХ ОБ´ЄКТІВ

Abstract

Магістерська робота присвячена комплексному дослідженню теоретичних, нормативних і практичних засад організації територій історико-культурного призначення, зокрема процесу встановлення меж режимоутворюючих об’єктів та зон обмеженого використання. Актуальність теми зумовлена необхідністю забезпечення ефективної охорони культурної спадщини України та впровадження сучасних методів моніторингу. У роботі здійснено поглиблений аналіз нормативно-правових актів, що регулюють використання земель історико-культурного призначення, серед яких ключову роль відіграють Закони України «Про охорону культурної спадщини» та «Про землеустрій». На основі вивчення правових норм визначено проблеми чинного законодавства, зокрема нечіткість процедур встановлення меж зон охорони та відсутність ефективних механізмів контролю за дотриманням встановлених обмежень. Теоретичне дослідження включає систематизацію понять, типів і класифікацій територій історико-культурного призначення. Виокремлено їхні функціональні особливості, режими використання, а також фактори, що впливають на управлінські рішення. Зазначено, що сучасні виклики, зокрема загрози, пов’язані з воєнним станом, потребують адаптації існуючих підходів до збереження пам’яток та організації територій навколо них. Практична частина роботи присвячена аналізу конкретного історико-культурного об’єкта. У межах дослідження оцінено його історичну, архітектурну та культурну цінність, визначено обмеження щодо використання земельної ділянки та чинники, які впливають на режимоутворення. Виконано комплекс землеустрою щодо встановлення меж території охорони та зон обмеженого використання із застосуванням сучасних геодезичних та дистанційних технологій.