Методичні засади розвитку м’яких навичок майбутніх операторів з обробки інформації та програмного забезпечення

Abstract

Сучасні вимоги до якості професійної освіти характеризуються критеріями готовності випускників працювати у змінних умовах високотехнологічного цифрового виробництва. Ці критерії готовності передбачають володіння випускниками не тільки професійними знаннями, уміннями/навичками, а й такими навичками, що дають їм змогу швидко пристосуватися до нових умов виробництва, змінювати професійну сферу, розв’язувати завдання у нестандартних ситуаціях. Такі навички формуються у закладах професійної освіти, зокрема у процесі професійної підготовки, і є корисними для будь-якого виду діяльності, адже ґрунтуються на застосуванні принципів гнучкості, міждисциплінарності, універсальності, інтегративності тощо. За результатами Всесвітнього економічного форуму у 2020 році прогнозовано навички, що будуть затребувані у 2025 році, а саме: інноваційність, аналітичне мислення, активне навчання; розв’язання проблем на основі комплексного аналізу; критичне мислення, навички аналізу і синтезу; оригінальність, ініціативність, продукування й формування ідей, соціальна включеність, впливовість і лідерство; стресостійкість, життєздатність, гнучкість тощо [49]. Йдеться про розвиток «soft skills» (м’яких навичок) у здобувачів освіти, вклад яких у професійну успішність співробітника складає 85%, на противагу «hard skills» (твердим навичкам) – 15% [15]. Результати зарубіжних досліджень, засвідчують, що довготривалий і стабільний успіх керівників компаній в роботі на 75% визначається м’якими навичками і тільки на 25% – твердими [48]. Країни Європейського Союзу давно визнали, що на розвиток економіки та конкурентоспроможності держави на міжнародному рівні суттєво впливають заходи щодо формування м’яких навичок у майбутніх фахівців, які працюють у цифровому середовищі. Ще у 2018 р. Європейський Парламент і Рада Європейського Союзу прийняли «Рамкову програму оновлених ключових компетентностей для навчання впродовж життя» у якій визначено вісім ключових компетентностей для повноцінного життя, діяльності громадян і їхньої гідної праці [46]. Відповідно до вимог Рамкової програми Європейського Союзу щодо оновлених ключових компетентностей для навчання протягом життя поміж восьми основних ключових компетентностей важливою є спілкування рідною мовою та спілкування іноземними мовами [47]. У контексті розуміння змісту цієї компетентностей дослідники (С. Хоцкіна, І. Ланова, О. Тарасова, Т. Сулима) зосереджують акценти на тому, що у процесі професійної підготовки варто більше уваги приділяти грамотності та мовному розвитку особистості, враховуючи спеціалізовану чи академічну мову, особливості цифрової комунікації, особливості професійного середовища тощо [40, с. 142]. Враховуючи означені прогнози та для реалізації Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року, зокрема й щодо «забезпечення всеохоплюючої і справедливої якісної освіти та заохочення можливості навчання впродовж усього життя для всіх» [28] посилюється актуальність розвитку м’яких навичок у здобувачів, які навчаються у закладах професійної освіти. Слушною у цьому контексті є думка Т. Стойчик, яка узагальнює, що «спрямованість професійної освіти на засвоєння системи знань, яка була виправданою ще нещодавно, уже не відповідає сучасному соціальному замовленню, яке вимагає продукування самостійних, ініціативних, відповідальних фахівців, здатних якісно взаємодіяти у виконанні соціальних, виробничих і економічних завдань [33, с.311]. Різні підходи до визначення суті поняття «м’які навички» обґрунтовані у наукових працях вчених. Зокрема, колективом науковців (Г. Мозгова, В. Євтушенко, А. Мозгова) схарактеризовано «soft skills» як сукупність навичок та особистих характеристик робітника, володіння якими призводить до досягнення успіху на робочому місці. Дослідниками уточнено основні ознаки «soft skills», а саме: «нетехнічні компетенції; належать до сукупності рис особистості; їх складно виміряти, оцінка переважно є суб’єктивною; вони дають змогу досягти успіху на робочому місці; вони є необов’язковими, але визначають професіоналізм робітника у поєднанні зі професійними навичками; є цінними для працівника, оскільки підвищують ефективність роботи; корисні не тільки для роботи, а й для повсякденного життя» [18]. Н. Коляда та О. Кравченко зазначають, що м’які навички сприяють професійній самореалізації особистості у тісному зв’язку із фаховими/професійними компетентностями. До м’яких навичок належать: креативність, лідерські якості, уміння працювати в команді, організаторські здібності, системне мислення, емоційний інтелект, комунікація, робота з інформацією, мотивація [11]. Аналізуючи зміст понять «soft» і «skills», С. Наход характеризує «перше – як «гнучкість», тобто відсутність стереотипності, шаблонності, здатність до змін, а друге – це «компетентність», тобто здатність, готовність та можливість особистості діяти у мінливих ситуаціях, спираючись на інтуїцію та власний досвід. У цілому «soft skills» – це комплекс неспеціалізованих надпрофесійних «гнучких компетентностей», що впливають на успішне виконання професійних обов’язків фахівців будь-якої сфери діяльності» [19]. Проте аналіз праць науковців свідчить, що питання розвитку м’яких навичок у здобувачів професійної освіти вивчається переважно у контексті формування чи розвитку їхніх професійних, ключових та інших видів компетентностей. Поза увагою вчених залишається питання розвитку м’яких навичок у майбутніх операторів з обробки інформації та програмного забезпечення з урахуванням перспективних прогнозів щодо їх актуальності як для успішної професійної діяльності та життєдіяльності особистості, так і для поступу цифрового суспільства. Означене потребує визначення теоретичних основ розвитку м’яких навичок у майбутніх операторів з обробки інформації та програмного забезпечення, обґрунтування та розроблення необхідних для їх розвитку педагогічних умов і методики. Зазначене ускладнюється й низкою суперечностей, що потребують розв’язання, а саме, між: – прогнозами різних соціологічних і наукових досліджень щодо перспективно-актуальних м’яких навичок фахівців XXI століття, зокрема для цифрового суспільства, – та недостатнім урахуванням європейських підходів та потреб ринку праці у підтримці цього питання при формуванні пріоритетів сталого економічного зростання країни; – зрослими потребами виробничих та промислових підприємств у операторах з обробки інформації та програмного забезпечення, які проявляють особистісно-ціннісне відношення до здійснення професійної діяльності, – та недостатнім забезпеченням у закладах професійної освіти педагогічних умов, необхідних для розвитку м’яких навичок у здобувачів освіти; – необхідністю системного розвитку перспективно-актуальних м’яких навичок у операторів з обробки інформації та програмного забезпечення, – та недосконалістю наявних у закладах професійної освіти методик, які б цьому сприяли.