ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ З РЕКУЛЬТИВАЦІЇ ЗЕМЕЛЬ У ВИДОБУВНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ

Abstract

Серед усіх природних ресурсів ресурси надр посідають особливе місце, адже вони є фундаментом мінерально-сировинної бази будь-якої держави та визначають рівень її економічного і технологічного розвитку. Надра містять величезний потенціал корисних копалин, які виступають основою для енергетичної, металургійної, хімічної, будівельної та інших стратегічно важливих галузей економіки. Саме тому раціональне використання та охорона надр є одним із пріоритетних завдань державної політики у сфері природокористування. Використання надр переважно пов’язане з видобуванням мінеральних ресурсів, і цей процес супроводжується суттєвим техногенним навантаженням на довкілля. Найбільших екологічних збитків завдають відкриті (кар’єрні) способи видобутку, які зумовлюють кардинальні зміни у рельєфі місцевості, порушують геологічну структуру територій, гідрологічний режим, ґрунтово-рослинний покрив і ландшафтну рівновагу. Унаслідок цього виникають зональні деформації екосистем, погіршення якості земель, водних ресурсів і умов проживання населення. З огляду на це невід’ємною складовою діяльності гірничодобувних підприємств, відповідно до положень Гірничого закону України та Закону України «Про охорону земель», є обов’язкове проведення рекультивації порушених земель після завершення видобутку. Рекультивація виступає не лише технічним, а й екологічним процесом, який спрямований на відновлення продуктивності, господарської та екологічної цінності територій, що зазнали антропогенного впливу. Проте, попри законодавчо визначені вимоги, в Україні спостерігається недостатній рівень правового та організаційного регулювання використання й охорони надр. Значна частина кар’єрів і відвалів залишається у занедбаному стані, рекультиваційні роботи проводяться частково або взагалі не здійснюються через недосконалість фінансових механізмів, відсутність дієвих стимулів та системного контролю з боку держави. Це призводить до тривалого порушення природних комплексів, деградації земель та втрати їхньої родючості. Актуальність обраної теми також зумовлюється сучасними умовами воєнного стану в Україні, унаслідок якого значна кількість земель, у тому числі й гірничопромислових територій, зазнала пошкоджень, забруднення або повного знищення інженерної інфраструктури. У цих умовах питання відновлення, рекультивації та реінтеграції порушених земель набуває не лише екологічного, а й соціально-економічного та безпекового значення, адже воно безпосередньо пов’язане з відновленням виробничого потенціалу держави, забезпеченням продовольчої безпеки та відтворенням природного середовища.