Дослідження шляхів підвищення ефективності експлуатації екскаваторно-автомобільних комплексів глибоких кар’єрів

Abstract

Актуальність теми зумовлена стрімким ускладненням умов ведення відкритих гірничих робіт у глибоких кар’єрах: зростають відстані транспортування і висоти підйому, посилюються вимоги до стабілізації якості вантажопотоків. На фоні високої вартості пального, логістичних ризиків і зношеності парку техніки саме екскаваторно-автомобільний комплекс у великій мірі визначає техніко-економічну результативність відкритих гірничих робіт. Тому науково обґрунтований вибір схеми функціонування екскаваторно-автомобільного комплексу і його параметрів є первинною передумовою конкурентоспроможності гірничо-видобувних підприємств. Разом із тим, наявні практики організації робіт часто спираються на спрощені умови експлуатації, які не враховують непередбачувані зміни транспортних циклів, неоднорідність трас і часову мінливість попиту на окремих дільницях, а також аварійні ситуації при експлуатації виймально-навантажувального обладання. Практичний досвід показує, що вирішення подібних проблем виконується у ручному режимі. Бракує узгодженого підходу, який би поєднував балансні оцінки пропускної здатності, аналітичний добір складу парку та кількісне зіставлення відкритих і закритих схем з урахуванням збурень. Заповнення цієї методичної прогалини дає змогу перейти від інтуїтивних рішень до формалізованого управління екскаваторно-автомобільним комплексом.