Дослідження гістологічних змін тканин карантинної рослини амброзії полинолистої після впливу екологічно чистих гербіцидів (гіпертонічної дії ) та інших хімічних гербіцидів

Abstract

На початку 20-го століття Ambrosia artemisiifolia (A. artemisiifolia) була ненавмисно внесена з Північної Америки до Європи як невидима примішка з зерновими культурами. З того часу ця рослина, яка не вимагає особливих умов для існування та розвитку, почала активно поширюватися на теренах нового континенту. В Україні A. artemisiifolia була виявлена вперше як член рослинних біоценозів у 1925 році. Нині ця рослина стала поширеною по всій території країни, є інтродукованим природним елементом рослинних спільнот та активно руйнує вже існуючі рослинні співтовариства, створюючи конкуренцію місцевим видам. Завдяки високій експансивності, рослина щорічно розширює своє поширення та захоплює нові території, адаптуючись до зміни клімату до більш теплого та посушливого, з високими температурами та посухами в Європі, включно з Україною. A. artemisiifolia досить стійка до таких умов, що сприяє її поширенню на всіх континентах, за виключенням Антарктиди. Незважаючи на те, що A. artemisiifolia не містить отруйних речовин та може використовуватися в їжу, її пилок має специфічні алергенні властивості, впливаючи саме на людину. Алергенність пилку рослини настільки висока, що викликає алергічні реакції у людини, від незначної лихоманки до важких випадків бронхіальної астми та навіть анафілаксії, вже при концентрації від 4 пилкових часток в 1 м3 повітря. Це робить A. artemisiifolia дуже небезпечним карантинним бур’яном. Важливо відзначити, що, незважаючи на існуючу в країні нормативно-правову базу для боротьби з Ambrosia artemisiifolia (A. artemisiifolia) та проведення багаторічних заходів з її утилізації, включаючи високоефективні гербіциди, загальний підсумок з боротьби проти неї фактично залишається невтішним. Методи механічного усунення та навіть високоселективні біологічні підходи з використанням природних комах-шкідників також виявляються малоефективними. Важко надавати дієвість багатьом хімічним та біологічним засобам для знищення амброзії через обмеження їх використання в селітебних зонах, які досить суворо регламентовані нормативно-правовою базою країни, зокрема відносно застосування гербіцидів. Безуспішність заходів щодо знищення амброзії, навіть при значних успіхах у перших днях та тижнях після застосування, пов'язана з високою здатністю A. artemisiifolia до регенерації та потужністю її кореневої системи. Корені амброзії можуть досягати довжини понад 4-5 метрів. З врахуванням середньої густоти поширення рослини, вона може висмоктувати величезні обсяги води — від 1 гектара до 2 тис. тон — значно виснажуючи родючі ґрунти. Крім того, A. artemisiifolia може виробляти від 150 тис. до 1 млн. насінин на одну рослину, при цьому насіння може залишатися у ґрунті понад 40 років. Для ілюстрації великої регенеративної активності амброзії слід зазначити, що при механічному косінні під корінь чи гілки, замість одного стебла або пагону, виростає 2-3 нових, подібних "гідрі". Додатково варто відзначити, що в останні роки, на тлі економічної нестабільності, заходи з боротьби проти амброзії суттєво обмежилися, а контроль за їх виконанням значно послабився. Навіть при наявності правових норм та постійних заходів з утилізації, ситуація стала парадоксальною, Відповідальність що застосовується до юридичних та фізичних осіб за обмеження або недотримання проведення заходів зі знищення амброзії недостатня і суттєво не впливає на їх матеріальний стан. Тому на сьогодні фактично склалася парадоксальна ситуація, яка наводить на думку, що особі, яка порушує заходи по боротьбі з амброзією, виходить дешевше оплатити штрафи, навіть у випадках систематичних порушень та невиконання заходів щодо утилізації рослини, ніж вкладати кошти в проведення необхідних заходів. Отже, враховуючи вищевикладене, основною метою роботи є: визначення механізмів дії гербіцидів та альтернативних засобів, зокрема розчинів з високим осмотичним тиском, на тканини амброзії. Дослідження були націлені на виявлення фізіологічної дії цих засобів на тканини та клітини рослин. Результати дослідження допоможуть у визначенні найбільш екологічно безпечного способу утилізації карантинних рослин A. artemisiifolia. Особлива увага приділяється можливості застосування цих методів у селітебних зонах, включаючи території дитячих установ і лікарень, без необхідності отримання офіційних дозволів відповідно до чинної нормативно-правової бази України.